УДК: 331.101
DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2026-1-44
Опубліковано: 19.01.26
У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади стратегічного управління розвитком людського капіталу та запропоновано концептуальну модель такого управління на мезо- і мікрорівнях. Показано, що в умовах демографічних втрат, міграції людський капітал сільських територій формується переважно в громаді, сімейному фермерстві, малому підприємництві та домогосподарстві, тоді як управлінська практика й надалі зводить його розвиток до обліку трудових ресурсів і кадрового адміністрування. На основі реконструкції генезису теорії розмежовано кількісний і якісний контури аналізу: робоча сила та трудові ресурси розглянуто як вкладені множини носіїв, а людський капітал — як капіталізований запас знань, навичок, здоров’я і мотивації. Уточнено зміст стратегічного управління розвитком людського капіталу як цілеспрямованого багаторівневого процесу його формування, нагромадження, оновлення та капіталізації. Розроблено багаторівневу інтеграційну модель, що поєднує два рівні управління (громада; підприємство / домогосподарство / індивід), чотири синергетичні потенціали (соціально-демографічний, трудовий, підприємницький, інноваційний) та п’ять контурів (стратегічний розвиток, інвестиційне забезпечення, інституції, мотивація, рамка індикаторів). Обґрунтовано, що критерієм працездатності моделі є одночасне втілення кожного контуру на обох рівнях, інакше зберігається розрив між програмними документами громади та практиками виживання носія капіталу. Результати можуть бути використані для розроблення стратегій розвитку сільських громад і паспортів людського капіталу території. Окреслено перспективи емпіричної верифікації моделі на даних сільських громад та оцінювання віддачі інвестицій у людський капітал.
Ключові слова: людський капітал; розвиток людського капіталу; стратегічне управління; теоретико-методологічний підхід; концептуальна модель; принципи; методи оцінювання; інтелектуальний капітал; стратегія розвитку персоналу організації.
Література.
- Schultz T. Capital Formation by Education. Journal of Political Economy. 1960. Vol. 68, No. 6. P. 571–583.
- Becker G. S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis, with Special Reference to Education. 2nd ed. New York : National Bureau of Economic Research, 1975. URL: https://surli.cc/iwakhe
- Mincer J. Schooling, Experience, and Earnings. New York: NBER, 1974. 152 p.
- Lucas R. E. On the Mechanics of Economic Development. Journal of Monetary Economics. 1988. Vol. 22, No. 1. P. 3–42.
- Nathaniel S. P., Nwulu N., Bekun F. Natural resource, globalization, urbanization, human capital, and environmental degradation in Latin American and Caribbean countries. Environmental Science and Pollution Research. 2020. DOI: https://doi.org/10.1007/s11356-020-10850-9
- Olagunju K. O., Ogunniyi A. I., Oguntegbe K. F., Raji I. O., Ogundari K. Welfare impact of globalization in developing countries: Examining the mediating role of human capital. Economies. 2019. Vol. 7, No. 3. Article 84. DOI: https://doi.org/10.3390/economies7030084
- Грішнова О. А. Людський, інтелектуальний і соціальний капітал України: сутність, взаємозв’язок, оцінка, напрями розвитку. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2014. № 1. С. 34–40.
- Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки : монографія. Київ : Знання, 2001. 254 с.
- Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку : монографія. Донецьк : ІЕП НАН України, 2007. 347 с.
- Антонюк В. П. Проблеми формування людського капіталу України в системі освіти та його ризики в реаліях війни. Вісник економічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 138–144. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).138-144
- Точиліна Ю. Теоретико-методологічні засади управління розвитком людського капіталу. Економіка та суспільство. 2023. Вип. 57. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-57-101
- Сокольська Т., Джегур Г., Поліщук С., Лобачова С. Значення людського капіталу у формуванні спроможних об’єднаних територіальних громад України. Аспекти публічного управління. 2021. Т. 9, № 5. С. 36–46. DOI: https://doi.org/10.15421/152146
- Пронько Л. Людський капітал сільських територій як об’єкт економічного відтворення: інституційний та управлінський вимір. Економічний аналіз. 2025. Т. 35, № 3. С. 650–658. DOI: https://doi.org/10.35774/econa2025.03.650
- Смачило В. В., Корпан М. В. Дефініція категорій, які визначають роль людини в соціально-економічних процесах. Траєкторія науки. 2016. Т. 2, № 1. URL: https://pathofscience.org/index.php/ps/article/view/34/62
- Медвідь В. Ю. Сучасні концепції та теорії економічного регіонального розвитку. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2013. № 2. С. 66–70. URL: https://surl.li/hsshqz
Цитувати статтю, стиль APA
Коломієць А. М. Стратегічне управління розвитком людського капіталу: теоретико-методологічний аспект. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 2026. №1. 200-203 pp. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2026-1-44
Цитувати статтю, стиль MLA
Коломієць А. М. Стратегічне управління розвитком людського капіталу: теоретико-методологічний аспект. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2026-1-44
Цитувати статтю, трансліт
Kolomієc A. M. Strategіchne upravlіnnya rozvitkom lyudskogo kapіtalu: teoretiko-metodologіchniy aspekt. Aktualnі problemi іnnovacіynoї ekonomіki ta prava. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2026-1-44
