УДК: 349.2
DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2024-3-5
Автор звернув увагу на те, що розвиток цифрових технологій розширив горизонт можливостей для суб’єктів правовідносин, в яких людина реалізує право на труд. Суб’єкти цих правовідносин самостійно, реалізуючи свободу волі, діючі у власних інтересах укладають або цивільний, або трудовий договір. Так само вони мають право здійснювати зміни цивільного чи трудового договору. Однак, з огляду на те, що в трудових правовідносинах, людина, яка реалізує право на труд, як правило, виступає в правовому статусі слабкої сторони, суспільство зіткнулося з проблемою зловживання з боку роботодавця. Роботодавці почали трудові по суті відносини наділятися формою цивільно-правових конструкцій, позбавляючи або сильно звужуючі тим самим працівників основних соціальних та трудових прав і гарантій. У зв’язку з цим перед наукою, законодавством і судовою практикою постала проблема пошуку нових підходів у розмежуванні цивільного і трудового договорів, оскільки усталені в науці уявлення про трудовий договір перестали відповідати сучасним умовам. Так, ознаки традиційного трудового договору, які дозволяли відрізнити його від договору підряду, з появою дистанційної роботи та інших нетрадиційних форм труда, перестали виконувати розмежувальну функцію. Метою статті стало формулювання нового підходу до визначення розмежувальних ознак трудового та цивільного договору в умовах цифрової економіки. Проведений аналіз законодавства, наукової літератури та судової практики, дозволив автору дійти висновку про те, що трудовий договір в умовах цифрової економіки є поняттям із варіативними ознаками. Це означає необхідність законодавчого закріплення варіантів ознак трудового договору, за наявності двох або більше з яких дасть змогу визнати договір, в межах якого людина реалізує право на труд, трудовим. При цьому, у статті звертається увага на те, що прийняття рішення за цієї категорією справ має відповідати наступним вимогам: по-перше, основний акцент при ухваленні рішення щодо правової природи укладеного договору, необхідно робити, на встановлення того, на укладення якого договору була спрямована воля особи, яка реалізує своє право на працю;
по-друге суд повинен уникати формалізму та засновувати рішення на підставі фактів; по-третє, основна мета такого рішення – ефективний захист трудових та соціальних прав особи, яка реалізує право на працю.
Ключові слова: право на працю, трудові відносини, трудовий договір, працівник, роботодавець, зайнятість, дистанційна праця, свобода волі сторін трудового договору, соціальна функція трудового права, гарантії, IT-сфера, договірне регулювання, зміна трудового договору.
Література.
- Joseph V. Kennedy Three Paths to Update Labor. Law for the Gig Economy. Information technology & innovation foundation. 2016. C. 1. URL.:https://www2.itif.org/2016-labor-law-gig-economy.pdf.
- Новіков Д.О. Праця в інформаційному суспільстві: висновки для трудового права. Право і суспільство. 2015. Випуск 5–2. С. 96–103.
- Новіков Д.О., Лук’янчиков О.М. Про перспективи трудового права у гіг-економіці. Проблеми реалізації прав громадян у сфері праці та соціального забезпечення: тези доп. та наук. повідомл. учасників IX Міжнар. наук.‑практ. конф., яка присвячена 50‑річчю створення кафедри трудового права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Харків: Право, 2019. С. 220– URL.:http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/3626.
- Постанова Верховного Суду у справі № 420/2174/19 від 09 червня 2021 року. URL.: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533766.
- Новіков Д.О., Лук’янчиков О.М. Цивілістичний характер змін у Кодексі законів про працю України, пов’язаних із впровадженням правового регулювання дистанційної роботи. Юридичний науковий електроний журнал. 2020. № 4. С. 100-102.
- Сімутіна Я.В. Зміна традиційного підходу до визначення поняття трудового договору та її наслідки для правозастосування. Проблеми розвитку соціально-трудових прав та профспілкового руху в Україні: матеріали VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Xарків: Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2020. С. 136–138.
- Коваленко О.О. Загроза експансії трудового права цивільним у світлі зміни дефініції «трудовий договір», або до чого ведуть зміни, спрямовані на забезпечення додаткових соціальних гарантій у зв’язку з полишенням коронавірсуної хвороби (COVID-19). Проблеми розвитку соціально-трудових прав та профспілкового руху в Україні: матеріали VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Харків: Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2020. С. 99–102.
- Сімутіна Я. Поняття та ознаки трудових правовідносин у контексті поширення нестандартної зайнятості. Кухня трудових прав: нариси про важливі інгредієнти: збірник статей. Київ: ВД Дакор, 2021. С. 16-22.
- Рекомендації МОП про трудові правовідносини N 198. 2006. URL.: https://normlex.ilo.org/dyn/normlex/en/f?p=NORMLEXPUB:12100:0::NO::P12100_INSTRUMENT_ID:312535.
- Шумило М.М. Нестандартні трудо-договірні відносини на цифрових платформах. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2023. Том 11. С. 94-99.
- Проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності № 5054 від 09 лютого 2021 року. URL.: https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71071.
Статтю було отримано 29.03.2024
Цитувати статтю, стиль APA
Пономаренко О. М.29.03.2024. Проблема розмежування трудового та цивільного договору в умовах гіг-економіки. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 2024. №3. 24-30 pp. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2024-3-5
Цитувати статтю, стиль MLA
Пономаренко О. М. Проблема розмежування трудового та цивільного договору в умовах гіг-економіки. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 29.03.2024. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2024-3-5
Цитувати статтю, трансліт
Ponomarenko O. M. Problema rozmezhuvannya trudovogo ta civіlnogo dogovoru v umovah gіg-ekonomіki. Aktualnі problemi іnnovacіynoї ekonomіki ta prava. 29.03.2024. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2024-3-5