УДК 338.432:631.115

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2019-4-4

ПІВЕНЬ Альона Василівна,
старший викладач кафедри організації 
виробництва, бізнесу та менеджменту Харківського національного технічного 
університету сільського господарства імені Петра Василенка
ORCID ID: 0000-0002-3795-1112

Анотація

Питання інтеграційної взаємодії підприємств агропромислового виробництва відносяться до сфери стратегічного планування. Представлено авторське бачення категорії «стратегія», під якою розуміється вираз намірів організації, спрямованих на досягнення заздалегідь обраних цілей шляхом розподілу обмежених ресурсів (між організаційними одиницями, функціями, регіонами, продуктами, технологіями). Виділено принципову відмінність стратегічних від інших видів рішень, яка полягає у високому рівні узагальнення опису його компонентів. Досліджено питання цілеформування в структурі менеджменту підприємств агропромислового виробництва в розрізі факторів внутрішнього й зовнішнього характеру. Виділено одну з закономірностей цілепокладання в агропродовольчій галузі, а саме тісний зв’язок мікро-, мезо- та макрорівнів. Так, реалізація цілей розвитку агрокомплексу визначається вибором найбільш ефективних форм інтеграції і організації диверсифікованих бізнес-структур. Здійснено відхід від класичного розуміння механізму інтеграції як процесу комбінування базових компетенцій за допомогою злиття й поглинань. Сформульовано імператив стратегічного управління структурними параметрами інтеграції при формуванні територіально-галузевих виробничих комплексів – отримання позитивного синергетичного ефекту. Для формування територіально-галузевих виробничих агрокомплексів запропоновано таку форму інтеграції як кластер. При цьому територіально-галузевий виробничий агропродовольчий комплекс, організований у формі кластера, розглядається як соціально-економічна система, утворена групою різногалузевих економічних суб’єктів, що взаємодіють один з одним шляхом обміну послугами, людьми, технічними ідеями й інформацією і одержують в результаті синергетичних ефектів певні конкурентні переваги. Виділено риси кластерніх структур: однорідність елементів; наявність доцентрових сил; нечіткість і рухливість кордонів, конфігурації і внутрішньої структури; спільність ресурсів; наявність внутрішньої інфраструктури. Найважливішим напрямом стратегічного управління агропродовольчим комплексом в сучасних умовах визнано формування стратегії маркетингової взаємодії із зовнішнім середовищем. У зв’язку з цим нами пропонується система показників, що дозволяє здійснити оцінку ефективності механізму маркетингової взаємодії фірми з постачальником, в рамках якої, насамперед, виділяються блок показників економічної ефективності та блок показників соціальної ефективності.

Ключові слова: агропромислове виробництво, аграрні підприємства, інтеграційна взаємодія, інтегровані об’єднання, кластери, менеджмент.

Література

1. Амосов О. Ю., Діденко Н. В., Лебєдєва К. Ю. Розробка механізму антикризового менеджменту в контексті організаційних змін. Економіка та держава. 2015. № 5. С. 33-37.
2. Венгерук І. Ю. Методологічні основи інтеграції виробництва. Науковий вісник НАУ. № 44. С. 170-173.
3. Гладун Н. В. Особливості поглиблення агропромислової інтеграції. Економіка АПК. № 12. С. 55-58.
4. Кравчук І. Регіональні аспекти інтеграції агропромислового виробництва. Економіка АПК. № 10. C. 45-47.
5. Красноруцький О.О. Передумови поглиблення інтеграційних процесів між суб’єктами ринку аграрної продукції. Вісник ХНТУСГ. Економічні науки. Вип. 64. С. 267-273.
6. Косіюк О. М. Теоретичні і практичні аспекти інтеграції організацій у ринковій економіці. Вісник Хмельницького національного університету. 2010. № 3. Т. 3. С. 41-48.
7. Саблук П. Т., Кропивко М. Ф. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки. Економіка АПК. 2010. № 1. С. 3-13.
8. Самборська О. Ю. Досвід аграрних інтеграцій у розвинутих країнах світу. Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Вип. 13. С. 95—97.

Статтю було отримано 07.05.2019