УДК: 338.43
DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2023-1-15
Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств агропродовольчого сектору у стратегічній перспективі нерозривно пов’язане з питаннями забезпечення сталого розвитку та здобуттям довгострокових конкурентних переваг на засадах сталих цінностей і пріоритетів. Це передбачає необхідність урахування у політиці управління діяльністю бізнес-суб’єктів сталих та екологічно нейтральних способів виробництва, результатом яких мають стати нові конкурентоспроможні товари, оригінальні за своїми якісними параметрами. Конкурентоспроможність передбачає високу ефективність діяльності підприємств і здатність їхньої адаптації до умов навколишнього середовища, що постійно змінюються. Рівень конкурентоспроможності формується не лише на рівні окремих виробників, а й на рівні агропродовольчого ланцюга вартості загалом і завдяки ефекту масштабності і синергії створює додаткові інклюзивні можливості покращення конкурентних позицій виробників на ринку. Світовий досвід показав, що вирішення цих завдань можливе шляхом формування грамотної конкурентної стратегії, яка має відповідати таким критеріям: наявність чітко сформульованих релевантних цілей, наявність прогнозу розвитку ситуації та сценаріїв досягнення мети, наявність системи управління та контролю основних бізнес-процесів. Одночасно нова політика забезпечення конкурентоспроможності має бути спрямована на зміцнення зав’язків між агропродовольчими ланцюгами і ринком, споживачами, суспільством з урахуванням інтересів усіх сторін. Пріоритетами досягнення цілей підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання разом з комерційними цінностями мають стати: нарощування доданої вартості сфери агропромислового виробництва; забезпечення сталих доходів усіх учасників агропродовольчого ланцюга; покращення використання ресурсів і поступовий перехід на циркулярні моделі бізнесу; формування відповідальної поведінки споживачів і максимальне задоволення споживчого попиту. Висока мінливість зовнішнього середовища, складнощі виявлення численних і тісно взаємодіючих факторів, ризиків і небезпек, ентропія зв’язків і відносин ставлять перед бізнесом актуальні завдання з формування конкурентоспроможності як системи стратегій, заходів і технологій утримання ринкової частки, фінансової стабільності.
Ключові слова: конкурентоспроможність, середовище, аграрне підприємство, агропромислова сфера, фактори, драйвери.
Література.
- Азізов О.Р. Теоретичні засади підвищення конкурентоспроможності аграрного підприємства. Вісник ХНТУСГ. № 185. URL: http://dspace.khntusg.com.ua/bitstream/123456789/1615/1/7.pdf.
- Апопій В.В. Внутрішня торгівля в АПК України: ефективність взаємодії: монографія. Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. 386 с.
- Данько Ю.І., Слюсарева Л.В. Механізми підвищення конкурентоспроможності та якості продукції підприємств аграрного сектору економіки. Український журнал прикладної економіки. 2020. Том 5. № 1. С. 379-387.
- Зоря С.П. Формування стратегії інноваційного розвитку аграрних підприємств в контексті підвищення їх конкурентоспроможності. URL: https://www.pdau.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/3.2/78.pdf.
- Лупенко Ю.О., Патика Н.І. Роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності України на світових ринках сільськогосподарської продукції. Агросвіт. 2019. № 11. С. 16-23.
- Попадинець Н.М. Конкурентоспроможність продукції аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринках. URL: http://ird.gov.ua/irds/molvch20150261330.pdf.
- Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий менеджмент. Київ: ЦУЛ, 2005. 532 с.
- Пєтухова О.М., Коняга А.В. Підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства агропродовольчої сфери. Наук.праці нац. ун-ту харч.технологій. 2018. Том 24. № 1. С. 57-65.
- Манзій О.П. Конкурентоспроможність підприємств агропродовольчої сфери. Економіка харчової промисловості. 2014. № 3(23). С. 17-20.
Статтю було отримано 22.03.2023