УДК: 35.078.4:316.77
DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2023-5-8
У статті аналізується комунікаційна парадигма взаємин влади й суспільства. Аналізуються основні функції комунікації. Розглядаються різні стадії комунікативного процесу. Висвітлюються сучасні підходи у сфері управління політико-комунікативними процесами в органах влади. Звертається увага на ускладнення соціальної структури та зв’язків, збільшення недержавних учасників політичного процесу, формування інфраструктури інформаційного суспільства, а також зростання ролі горизонтальних зв’язків, що вимагають нових підходів в управлінні політичними процесами. Основну увагу наукової статті приділено новим комунікаційним практикам і можливостям їх використання в політичній діяльності, серед яких виділяються технології стратегічного управління і PR-діяльності, технологія краудсорсингу, інтернет-технології, а також мережеві спільноти. Нові інформаційні технології здатні істотно трансформувати сучасні комунікаційні практики органів влади, з одного боку, сприяючи утвердженню жорстких форм влади, заснованих на підпорядкуванні, суб’єктно-об’єктних відносинах. З іншого боку, інформація може бути використана для формування нового образу влади, що отримав у літературі поняття «м’якої влади», використовує «soft-технології». У сучасних демократичних державах здебільшого взаємодія органів влади з об’єктами соціально-політичного процесу забезпечується шляхом використання інструментів політичної комунікації і вибудовування механізмів зворотного зв’язку. Роль комунікаційних відносин у системі державного управління зростає, а сам комунікаційний складник політичної дійсності змінюється та постійно ускладнюється. Нині в Україні формально закріплені легітимні механізми взаємодії органів влади із суспільством. Однак їхня ефективність постійно ставиться під сумнів як політологами, так і самими об’єктами соціально-політичного процесу. Стратегічні трансформації, що відбуваються нині в політичному житті країни щодо зміни курсу політичного і соціально-економічного розвитку, припускають і зміну політико-комунікаційного складника політичного процесу. При цьому сама влада на вищому рівні висуває нові вимоги до політичної комунікації органів влади, які полягають у переорієнтації на відкрите обговорення стратегій і напрямів розвитку країни, а також у переході до відкритого й інтерактивного формату взаємодії.
Ключові слова: державне управління, комунікація, зв’язки з громадськістю, державна комунікація, стадії комунікацій.
Література.
- Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. URL: https://academiapc.com.ua/product/123.
- Галицька М.М. Міжкультурна комунікація та її значення для професійної діяльності майбутніх фахівців. Освітологічний дискурс. 2014. № 2 (6). С. 23-32.
- Грицяк Н.В., Литвинова Л.В. Державне управління в умовах розвитку інформаційного суспільства: навчальний посібник. Київ: К.І.С., 2015. 108 с.
- Дегтярьова І.О. Інтернет-сайти як ефективні інструменти забезпечення регіонального розвитку. Дні інформаційного суспільства: мат. щоріч. наук.- практ. конф. за міжнар. уч. Київ: НАДУ, 2013. 100 с.
- Дрешпак В. Структура веб-сайтів повітових міст Польщі (на прикладі міст Поморського воєводства). Новітні інформаційно-комунікаційні технології в модернізації публічного управління: зарубіжний і вітчизняний досвід: мат. ІІІ наук.- практ. семін., Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2015. URL: http://www.dridu.dp.ua/ konf/konf_dridu/itis%20seminar%20 2015/index.html.
- Ігнатенко О.В. Формування міжкультурної комунікативної компетенції в процесі навчання ділової англійської мови. URL: http://confesp.fl.kpi.ua/node/1142.
- Кушнірюк В.М. Комунікативний етикет державного службовця: навчальний посібник. Київ: ТОВ “СІК ГРУП УКРАЇНА”, 2013. 184 с.
- Мальцева К.С. Міжкультурні непорозуміння і проблема міжкультурного перекладу. URL: http://www.disslib.org/mizhkulturni-neporozuminnja-i-problemamizhkulturnoho-perekladu.html.
- Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація. Київ: ЦУЛ, 2012. 288 с.
- Макаренко Є.А., Рижков М.М., Кучмій О.П., Фролова О.М. Міжнародна інформація: терміни і коментарі. Київ: Центр віл. преси, 2014. 479 c.
- М’язова І.Ю. Міжкультурна комунікація: зміст, сутність та особливості прояву (соціально-філософський аналіз). URL: http://www.disslib.org/ mizhkulturnakomunikatsia-zmist-sutnist-ta-osoblyvosti-projavu.html.
- Маматова Т., Шаров Ю., Зварич М. Участь громадськості у моніторингу надання послуг органами публічної влади: нормативне регулювання та існуючої практики. Київ. 2013. 120 с.
Статтю було отримано 03.12.2023