Актуальні проблеми інноваційної економіки та права

Журналу «Актуальні проблеми інноваційної економіки та права» включений до категорії Б за спеціальностями: в галузі знань «Управління та адміністрування»: 073, 076 (наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2023 № 1035) та 071, 072, 075 (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2023 № 1543); в галузі знань «Соціальні та поведінкові науки» 051 (наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2023 № 1035); в галузі знань «Право» – 081 та «Публічне управління та адміністрування» – 281 (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2023 № 1543).
Свідоцтво про державну реєстрацію Міністерства юстиції України серія КВ № 25436-1537ПР від 13.01.2023 р.
Журнал індексується в Міжнародній наукометричній базі Index Copernicus International

Сталий розвиток підприємств: дуалізм концептуальних підходів

# 15 87-92 Завантажити/переглянути повний текст статті

УДК 338.1: 631.152

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2019-4-15

СЛЮСАРЕВА Людмила Валеріївна,
кандидат економічних наук, доцент
Університет державної фіскальної служби України
ORCID ID: 0000-0002-6845-9307
ЖМАЙЛОВ Валерій Миколайович,
кандидат економічних наук, професор
Сумський національний аграрний університет
ORCID ID: 0000-0001-6054-5932

Анотація

В статті запропоновано авторський підхід до формування визначення сталий розвиток підприємства на основі узагальнення існуючих підходів до його трактування у вітчизняній науковій літературі. Необхідність удосконалення понятійно-категоріального апарату предмету дослідження зумовлена розбіжністю в науковому середовищі єдиних підходів до його трактування.

Визначено, що сталий розвиток підприємства має формуватися у середовищі, з врахуванням двох суттєвих принципів: формування збалансованого зв’язку в тріаді економіка, екологія та соціальна сфера, що означає оптимальне використання в інтересах людини і природи тих ресурсів, які дає економічний розвиток; розв’язання завдань виробництва, на основі впровадження відповідальних інновацій, пов’язаних з розвитком не лише на сучасному етапі, а і з врахуванням інтересів прийдешніх поколінь. Описано зв’язок економічної, соціальної та екологічної складових в рамках соціально-еколого-економічної тріади в системі сталого розвитку. Автори розглядають сталий розвиток підприємства як системний і комплексний процес стратегічної трансформації суб’єкту господарювання, який включає в себе систему соціально-екологічних цінностей і здійснюється на основі впровадження відповідальних інновацій під дією конкурентного середовища й зовнішніх чинників.

Визначено, що менеджмент підприємства має докладати усіх зусиль, задіювати всі функції управління для того, щоб здійснювати вплив на всіх потенційних стейкхолдерів з метою формування сталого середовища своєї діяльності. В цьому є певна суперечливість, оскільки, з одного боку, сталий розвиток може бути конкурентною перевагою, яка вирізнятиме виробника з поміж інших, а з іншого – сталий попит має формувати адекватний споживчий ринок, а це призводитиме до необхідності зміни умов існування й появи нових гравців на ринку.

Ключові слова: сталий розвиток підприємства, соціально-еколого-економічна тріада, відповідальні інновації, конкурентоспроможність підприємства.

Література

  1. Гриценко М. Європейський бізнес-саміт про ключові напрямки сталого розвитку: тенденції та драйвери. 2019. URL: https://delo.ua/business/jevropejskij-biznes-samit-pro-kljuchovi-naprjamk-353227/
  2. Гришова І. Ю. Аналітичне забезпечення економічного розвитку підприємств з позицій інвестиційної привабливості. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2015. № 2 (2). С. 195-203.
  3. Данько Ю. І. Формування систем забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств: монографія. Суми: Університетська книга. 2016.
  4. Markina I., Diachkov D., & Adedeji O. Monitoring the level of sustainable development of the enterprise. Problems and Perspectives in Management. 15, Iss. 1 (cont.). рр. 210-219.
  5. Перерва П. Г. Інноваційна, інвестиційна та маркетингова політика – антикризові інструменти сталого розвитку підприємства. Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (економічні науки). 2017. № 46 (1267). С. 78-82.
  6. Пуцентейло П. Р. Аналітичне забезпечення діяльності підприємства. Сталий розвиток економіки. 2015. № 1. С. 168-174.
  7. Семененко І. М. Теоретична конструкція концепції сталого розвитку підприємства. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. № 4. С. 232-236.
  8. Кузьміна О. С. Аналіз підходів до трактування поняття сталий розвиток підприємства”. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2015. № 5 (1). № 13-21.
  9. Грицина Л.А. Розгляд сутності сталого розвитку підприємства та методик оцінки його рівня. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. № (6). С. 11-14
  10. Квятковська Л. А. Реалізація принципів концепції сталого розвитку в діяльності підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. № 1. С. 85-89.
  11. Бондар Т.В. Науково-методичні основи аналізу конкурентоспроможності у системі забезпечення сталого розвитку підприємства. Екологічний менеджмент у загальній системі управління. Суми: СумДУ. 2012.
  12. Семенюк О.М. Алгоритм комплексної оцінки рівня сталого розвитку підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. № 6/2. С. 186-189.
  13. Білявський В. М., Шепута М. М. Реалізація інноваційних проектів як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства. Сталий розвиток економіки. № 1(38). С. 131–140.
  14. Halme M., Korpela M. Responsible innovation toward sustainable development in small and medium‐sized enterprises: A resource perspective.Business Strategy and the Environment. № 23(8). С. 547-566.

Статтю було отримано 19.05.2019