Актуальні проблеми інноваційної економіки та права

Журналу «Актуальні проблеми інноваційної економіки та права» включений до категорії Б за спеціальностями: в галузі знань «Управління та адміністрування»: 073, 076 (наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2023 № 1035) та 071, 072, 075 (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2023 № 1543); в галузі знань «Соціальні та поведінкові науки» 051 (наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2023 № 1035); в галузі знань «Право» – 081 та «Публічне управління та адміністрування» – 281 (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2023 № 1543).
Свідоцтво про державну реєстрацію Міністерства юстиції України серія КВ № 25436-1537ПР від 13.01.2023 р.
Журнал індексується в Міжнародній наукометричній базі Index Copernicus International

Співробітництво з міжнародними організаціями як чинник підвищення конкурентоспроможності держави та модернізації публічного управління у сфері регіонального розвитку (приклад Туреччини)

# 5 24-27 Завантажити/переглянути повний текст статті

УДК: 342.9:351.74

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2024-1-5

Ткаченко Ігор,
кандидат політичних наук, доцент кафедри державного управління, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
https://orcid.org/0000-0002-3029-4578
Ткаченко Вікторія,
аспірант кафедри регіональної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
https://orcid.org/0000-0001-9011-3209

Стаття присвячена аналізу ролі міжнародних організацій у підвищенні конкурентоспроможності держави та модернізації публічного управління у сфері регіонального розвитку. Автори проаналізували, яким чином відбувається «трансфер політики» і як це впливає на підвищення конкурентоспроможності держави на прикладі Туреччини. Базуючись на концепції Р. Роуза про «трансфер політики» та дослідженні Е. Ертугал про взаємодію Туреччини з ЄС у цій сфері, автори дослідили причини та способи трансферу політики регіонального розвитку; визначили роль міжнародних організацій (ЄС та ОЕСР) у цьому процесі; зазначили етапи та результати трансферу політики регіонального розвитку в Туреччині. Автори охарактеризували особливості етапів трансферу політики регіонального розвитку, визначили динаміку інтеграції Туреччини до ЄС залежно від адаптації своїх регіональних стандартів, законодавства та інституцій до європейських вимог з метою підвищення рівня конкурентоспроможності Туреччини. Це покращило імідж Туреччини як надійного та прогресивного партнера, а також збільшило її привабливість для іноземних інвесторів, торговельних партнерів та туристів. Трансфер політики регіонального розвитку також сприяв модернізації та диверсифікації економіки Туреччини, оскільки він стимулював розвиток регіонів, які традиційно відставали від центральних та прибережних зон. Це дало змогу країні використовувати свій потенціал у сферах, таких як сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт, освіта, наука та інновації. Це також допомогло зменшити регіональну нерівність, бідність та соціальну напругу, а особливо серед курдського населення. Автори зазначають, що трансфер політики регіонального розвитку також сприяв підвищенню демократичності та децентралізації управління в Туреччині, оскільки він посилив роль та відповідальність регіональних та місцевих органів влади, а також залучив громадськість та громадські організації до процесу планування та реалізації регіональної політики. Це також дало змогу країні підвищити свою прозорість, об’єктивність та відкритість, а також запобігти та боротися з корупцією та клієнтелізмом.

Ключові слова: співробітництво, міжнародні організації, конкурентоспроможність, публічне управління, регіональний розвиток.

Література.

  1. Bartle I. Policy Transfer in European Union Governance: Regulating the Utilities – By S. Bulm er, D. Dolowitz, P. Humphreys and S. Padgett. Journal of Common Market Studies. 2007. № 45. Р. 760-761.
  2. Benson D. Review article: Constraints on policy transfer. Working Paper. Centre for Social and Economic Research on the Global Environment, 2009.
  3. Bulmer S., Dolowitz D., Humphreys P., Padgett S. Policy Transfer in European Union Governance. 2007.
  4. Dolowitz D., Marsh D. Who Learns What from Whom: A Review of the Policy Transfer Literature. Political Studies. 1996. № 44(2). Р. 343-357. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-9248.1996.tb00334.x.
  5. Dussauge M. On The Past and Future of Policy Transfer Research: Benson and Jordan Revisited. Political Studies Review. 2012. DOI: https://doi.org/10.10.1111/j.1478-9302.2012.00275.x.
  6. Ertugal E. Learning and policy transfer in regional development policy in Turkey. Regional Studies. 2018. № 52(9). Р. 1181-1190. DOI: https://doi.org/10.1080/00343404.2017.1417582.
  7. James O., Lodge M. The Limitations of ‘Policy Transfer’ and Lesson Drawing’ for Public Policy Research. Political Studies Review. 2003. DOI: https://doi.org/10.1111/1478-9299.t01-1-00003.
  8. Organization of Economic Cooperation and Development (OECD) Building Competitive Regions: St rategies and Governance, OECD Publishing. Paris, 2005. DOI: https://doi.org/10.1787/9789264009479-en.
  9. Puhach V.H. Policy Transfer in the Context of Administrative Transformations. Scientific Notes of Tauri da V.I. Vernadsky University. Series «Public Administration». 2019. № 4. Р. 18-22. DOI: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.4/04.
  10. Rose R. What is Lesson-Drawing? Journal of Public Policy. 1991. № 11(1). Р. 3–30.
  11. Schneider A., Ingram H., Deleon P. Democratic Policy Design: Social Construction of Target Populations. 2014.
  12. Stone D., Porto de Oliveira O., Pal L.A. Transnational policy transfer: the circulation of ideas, power and development models. Policy and Society. 2019. № 39(1). Р. 1-18. DOI: https://doi.org/10.1080/14494035.2019.1619325.

Статтю було отримано 16.12.2023