УДК: 334.716
DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2023-5-5
Конкурентоспроможність передбачає високу ефективність діяльності підприємств і здатність їх адаптації до умов навколишнього середовища, що постійно змінюються. Висока мінливість середовища; труднощі, які виникають при виявленні численних і тісно взаємодіючих факторів, ризиків та небезпек; ентропія зв’язків та відносин ставлять перед бізнесом актуальні завдання щодо формування конкурентоспроможності як системи заходів та технологій задля утримання ринкової частки, фінансової стабільності та клієнтської бази при формуванні довгострокових напрямів розвитку аграрних підприємств. Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Аграрні реформи та становлення ринкових відносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів у сільському господарстві та, відповідно, посилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність та конкурентоспроможність кожного сільськогосподарського виробника. Конкурентоспроможність формується, як правило, на стадії виробництва, оскільки найважливішими факторами, які визначають конкурентоспроможність підприємства, є висока якість його продукції та технічний рівень виробництва. На сьогоднішній день конкурентоспроможність підприємств є не менш важливим фактором, ніж ефективність та результативність господарської діяльності, а проблеми досягнення та підвищення конкурентоспроможності нині відносять до одних із ключових в управлінні організацією. Недостатня увага підприємств до питань власної конкурентоспроможності може призвести до виникнення нестабільності в економічних процесах та механізмах, ослаблення ринкових позицій та підвищення залежності від кризових ситуацій. В умовах сучасної економіки та існуючих в ній проблем найактуальнішим є питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, що зумовлено серйозною загрозою продовольчій безпеці країни. Зазначено, що при розробці ряду напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції аграрного сектору на внутрішньому та зовнішньому ринках, необхідно враховувати специфічні особливості стану і розвитку внутрішнього середовища, які обумовлені складною політичною ситуацією в країні, що дуже знизила конкуренцію всередині країни.
Ключові слова: конкурентоспроможність, аграрна сфера, продовольча безпека, ринкові умови, конкуренція.
Список літератури.
- Багорка М.О., Білоткач І.А. Маркетингове забезпечення функціонування фермерських господарств. Агросвіт. 2010. № 21. С. 18-23.
- Писаренко В.В., Багорка М.О. Стратегічний маркетинг: навчальний посібник. Дніпро: Пороги, 2020. 240 с.
- Ткаченко С.О., Дядін А.С. Підвищення конкурентоспроможності підприємств сфери обігу. Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2011. № 1. С. 577-582.
- Азізов О.Р. Теоретичні засади підвищення конкурентоспроможності аграрного підприємства. Вісник ХНТУСГ. 2017. Випуск 185. С. 42-50. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhdtusg_2017_185_7.
- Дворник І.В. Економічна безпека сільськогосподарських підприємств. Інноваційний розвиток та безпека підриємства в умовах неоіндустріального суспільства: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Луцьк, 2019. С. 459-462. URL: http://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/17029.
- Державна служба статистики України. Реалізація продукції сільського господарства підприємствами та господарствами населення за 2010-2021 роки. URL: https://ukrstat.gov.ua.
- Павлова Г., Абрамович І., Бальзан М. Стратегічні заходи підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України на міжнародному ринку. Вісник Хмельницького національного університету. 2022. № 4. С. 62-67.
- Замлинський В. А., Герецький Р. В., Фірса Д. Р., Степаненко С. В. (2023). Посилення економічної безпеки через концепцію zero waste у сталому бізнесі. Український журнал прикладної економіки та техніки.. Том 8. № 4. С. 139 – 149.
Статтю було отримано 07.12.2023