УДК: 338.43

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2021-3-11

Гнатківський Богдан Михайлович
кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту, Львівський національний університет імені Івана Франка
ORCID ID: 0000-0001-5146-9077

У статті проведено систематизацію теоретичних підходів до формування економічного потенціалу, що дозволило розглядати його як фактори та джерела зростання і формування економічної потужності країни, як результати розвитку продуктивних сил у галузі та засоби задоволення суспільних потреб загалом та як процеси ідентифікації та створення певних спектрів підприємницьких можливостей; формування, структуризації та побудови показників максимально можливих виробничих потужностей й критеріїв оптимальності виробничих планів зокрема для окремих суб’єктів аграрного бізнесу. На основі трактування сутності й основних підходів до формування економічного потенціалу підприємства та за результатами аналізу різних підходів до виокремлення складників економічного потенціалу підприємства запропоновано враховувати такі складники: економічну безпеку, імідж та конкурентоспроможність під час формування економічного потенціалу підприємства. Саме такий підхід дає змогу вчасно формувати потенціал підприємства, адаптувати його складники відповідно до вимог ринкового середовища через орієнтацію на економічну безпеку з урахуванням інтересів різних зацікавлених сторін. Процеси формування економічного потенціалу суб’єктів є одними зі шляхів їх економічної стратегії і передбачають формування й організацію систем використання ресурсів. При чому формування визначених компетенцій має відбуватись таким чином, щоб результати їх взаємодії були факторами успіху в отриманні оперативної стратегічної, тактичної мети діяльності підприємств. При цьому слід використовувати наступні наукові підходи: системний підхід; маркетингові підходи; функціональні підходи; відтворювальні підходи; інноваційні підходи; нормативні підходи; комплексні підходи; інтеграційні підходи; динамічні підходи; оптимізаційні підходи; адміністративні підходи; поведінкові підходи; ситуаційні підходи; структурні підходи. Встановлено, що через складності і неможливості пізнання окремих параметрів і властивості економічного потенціалу господарюючих суб’єктів як системи виникає необхідність дослідження їх окремих сторін чи аспектів, що можна характеризувати множинністю описування систем.

Ключові слова: економічний потенціал, формування економічного потенціалу, суб’єкти бізнесу.

Література.

1. Вяткіна Т.Г. Методологія розроблення стратегії управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств. Економіка та держава. 2014. № 6. С. 68-73.
2. Коваль Л.В. Економічний потенціал підприємства: сутність та структура. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2010. № 690. С. 59-65.
3. Козловський В.О., Причепа І.В. Теоретико-методологічні підходи до визначення потенціалу підприємства. Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2007. № 3. С. 28-33.
4. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. К.: ЦНЛ, 2005. 352 с.
5. Красноруцький О.О., Руденко С.В. Концептуальні підходи до управління економічним потенціалом аграрних. Український журнал прикладної економіки. Том 1. № 3. С. 77-84.
6. Мойса М.Я., Крюкова І.О. Ресурсний потенціал аграрних підприємств та економічний механізм його раціонального використання. Економіка АПК. 2004. № 2. С. 77-80.
7. Рєпіна І.М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління. Вісник Української академії державного управління при Президентові України. № 2. С. 262-271.
8. Чукіна І.В. Організаційно-економічний механізм у системі управління виробничого-господарською діяльністю аграрних підприємств. Економічний аналіз. № 15 (3). С. 230-236.

Статтю було отримано 22.02.2021