УДК 331.101.262

ЗАПУХЛЯК І. Б., д.е.н., доцент, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
ПЕТРИНА М. Ю., к.е.н., доцент,
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Анотація

Вступ. Проблема формування й використання інтелектуальних ресурсів активно розглядається на державному, регіональному та макрорівні. Їх роль посилюється у процесі використання поряд з іншими ресурсами. Важливе значення відводиться людському фактору.

Мета статті полягає у дослідженні інтелектуальних ресурсів як бази у процесі забезпечення готовності підприємства до змін.

Результати. Надано визначення поняття «інтелектуальні ресурси». Запропоновано компонентну структуру інтелектуальних ресурсів. Виділено такі компонентні складові: інтелектуальна власність, інтерспецифічні ресурси, інфраструктурні ресурси, маркетингові ресурси, людські ресурси. Наведено функції кожної складової. Визначено відмінність інтелектуальних ресурсів від матеріальних, фінансових, інформаційних. Обґрунтовано роль людських ресурсів в підвищенні ефективності діяльності підприємства. Доведено пріоритетність людського фактору у забезпеченні готовності підприємства до змін. Наголошено на необхідності перегляду ролі людських ресурсів у соціально-економічних процесах. Виділено складові економічної культури, які в найбільшій мірі впливають на економічну поведінку людини. Узагальнено стратегії поведінки людини-працівника. Показано взаємозв’язок та взаємозумовлення розвитку підприємства й людини. Встановлено пріоритетність ролі людини соціально-духовної. Відзначено роль мотивації у розвитку людини. Виокремлено та охарактеризовано групи людей з різними реакціями на впроваджувані зміни. Наведено та охарактеризовано структурні (організаційні) та психологічні бар´єри. Розроблено перелік методів для подолання опору змінам. Охарактеризовано переваги та недоліки підходів до усунення опору.

Висновки. Нестабільність економічного середовища функціонування підприємства створює труднощі у роботі людей. Проте інтелектуальні ресурси виступають запорукою розвитку підприємств. У зв’язку з цим доцільно переглянути сприйняття сутності цих ресурсів у процесі використання.

Ключові слова: інтелектуальні ресурси, людські ресурси, людський фактор, зміни, опір персоналу.

Література

1. Стратегія інноваційного розвитку України до 2020 року. URL: // http://kno.rada.gov.ua/uploads/documents/36382.pdf.
2. Програма інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2632-17.
3. Стратегія розвитку інформаційного суспільства України. URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 386-2013- %D1 %80.
4. Семів Р. А., Луцик М. В. Інтелектуальні ресурси в системі інноваційного розвитку економіки. Вісник Університету банківської справи Національного банку України, 2013. № 1 (16). С. 117-121.
5. Brooking A. The components of intellectual capital, 1997. URL: http://www.tbroker.co.uk/intellectual_capital/components.html.
6. Semiv L. K., Lutsyk M. V. A role of intellectual resources in providing of innovative development of economy. Contemporary economies in the face of new challenges-economic, social and legal aspects, 2013. Р. 345-352.
7. Пустовійт Р. Ф., Кочума І. Ю. Пріоритетні напрями вдосконалення інституційного середовища розвитку людського потенціалу в Україні. Фінансовий простір, 2013. № 1(9). С.70-81.
8. Мельник Л. Г., Кубатко О. В. Діяльність підприємства у світлі синергетики. Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка, 2005. №10(82). С. 117-123. URL: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/451
9. O’Donnell D., Philip O’Regan, Veronica O’Regan Recognition and Measurement of Intellectual Resources: the accounting-related challenges of Intellectual Capital. URL: http://ceur-ws.org/Vol-34/odonnell_et_al.pdf.
10. Дворецька Г. В. Соціологія: навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2002. 472 c.
11. Запухляк І. Б., Зелінська Г. О. Взаємозв’язок генези підприємства та економічної сутності людини-працівника. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2014. Вип. 7. Ч. 3. С. 20-23.
12. Заславская Т. И. Социальная структура современного российского общества. Общественные науки и современность. 1997. № 2. C. 5-23.
13. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : Навч. посібник. Київ : Академвидав, 2003. 568 с.
14. Захарченко В. І., Корсікова Н. М., Меркулов М. М. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки : Навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури. 2012. 448 с.
15. Прищак М. Д., Лесько О. Й. Психологія управління в організації : Навч. посіб. Вінниця, 2013. 141 с.
16. Kotter J. P., Schlesinger C. A. Choosing Strategies for Change. Harvard Business Review. 1979. Vol. 57. 2. 111. URL: http://overhaul.fraynework.com.au.
17. Коба Н. В., Тарасов С. А. Управління змінами як інструмент впровадження управління знаннями на підприємстві. Ефективна економіка. 2015. №4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua.
18. Дзяна С. Р., Дзяний Р. Б. Теоретичні засади управління змінами в сучасних умовах. Ефективність державного управління. 2013. Вип. 34. С. 31-40. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/efdu_2013_34_5.pdf.
19. Запухляк І. Б., Зелінська Г. О. Управлінська культура як складова регіонального освітнього менеджменту. Теоретичні та прикладні питання економіки. 2012. Вип. 27. Том 2. С. 300-305.

Статтю було отримано 05.01.2019