УДК 379.85

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2019-2-9

ГАПОНЕНКО Г. І.,
кандидат економічних наук, доцент
ШАМАРА І. М.,
кандидат економічних наук, доцент
кафедри туристичного бізнесу та країнознавства,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (м. Харків, Україна)

Анотація

Вступ. Туризм пов’язаний з механізмами природокористування. З іншого боку доведено негативний вплив туризму на природне середовище. Отже об’єктом дослідження виступає екотуризм з точки зору концепції раціонального та відповідального природокористування.

Метою статті є науково-теоретичне обґрунтування перспектив розвитку екологічного туризму в Україні на основі азійського досвіду. Для багатьох країн Азії екотуризм є основною галуззю національної економіки. Разом з цим, населення цих країн відповідально ставиться до підготовки прийняття «зелених» туристів, що пов’язано з екологічними особливостями природних територій.

Методологія дослідження. За допомогою статистичного, графічного та аналітичного методів розглянуто особливості розвитку екотуризму в Китаї та В’єтнамі.

В результаті дослідження виявлено пріоритетні напрями для розвитку екотуризму, які, в першу чергу, потрібно реалізовувати в Україні: формування розуміння у населення країни необхідності розвитку екотуризму; реструктуризація вітчизняної індустрії туризму; удосконалення нормативно-правової бази та політики щодо розвитку екотуризму; розвиток людських ресурсів у цій сфері; необхідність інвестицій; створення сприятливого середовища для розвитку екотуризму.

Висновки. На думку авторів, саме в Китаї та В’єтнамі віднайшли оптимальний механізм регулювання розвитку екотуризму, що може бути перейнятий Україною. Відзначено, що в нашій країні рекреаційний, історико-культурний і природний потенціал майже не реалізовані через ряд стримуючих факторів. Наукова новизна статті полягає в порівнянні досвіду організації екотуризму в обраних країнах Азії та Україні та розробці на цій основі шляхів виходу з кризового становища вітчизняної туристичної галузі. В подальшому перспективним розглядається дослідження напрямів застосування азійського досвіду державного регулювання розвитку екологічного туризму в Україні.

Ключові слова: раціональне природокористування, екотуризм в Україні, країни Азії, туристична індустрія Китаю та В’єтнаму, заповідник.

Література

1. Lindberg K., Hawking D. Ecotourism: A Guide for Planners and Managers. The Ecotourism Society. North Bennington (USA). Vol. 1. Р. 15-31.
2. Міжнародна екотуристична організація (TIES). URL: http://www.ecotourism.org.
3. Туристична політика зарубіжних країн : підручник / кол. авт. ; за ред. А. Ю. Парфіненка. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. 220 с.
4. Особливості розвитку екотуризму в Китаї. URL: https://www.omsk.kp.ru/daily/26002/2928949/
5. Організація сільського зеленого туризмі у В’єтнамі. URL: https://vitm.vn/introduction
6. Види діяльності екотуризму у В’єтнамі. URL: http://ecofriendlyvietnam.com/ecotourism-in-vietnam/
7. Офіційний сайт В’єтнамської адміністрації туризму. URL: http://vietnamtourism.gov.vn/english/index.php/items/13551
8. Haponenko H., Shamara I. Rural green tourism: hidden opportunities for Ukraine. Research and Innovation: Collection of scientific articles. New York: Yunona Publishing. Р.143-147.
9. Мировой атлас данных. URL: https://knoema.ru/atlas

Статтю було отримано 19.02.2019