УДК 351:631.1

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2019-4-9

МАТВЄЄВ,
кандидат економічних наук, директор ТОВ «ЗЕМІНФОРМ»

Анотація

Вступ. Агропромисловий сектор має значний вплив на стан національної економіки, тому ключовим завданням державної політики є забезпечення його постійного розвитку.

Метою наукового дослідження є оцінювання досвіду високорозвинених країн (на прикладі США) у сфері державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору для визначення ключових напрямів розвитку вітчизняної аграрної політики.

Результати. Встановлено можливість використання важелів «зеленої скриньки» у вітчизняній аграрній політиці, направлених на оптимізацію використання ресурсного потенціалу. Означено критерії приналежності державних заходів до «зеленої скриньки»: їх вплив не повинен стосуватися цінової підтримки виробництв, фінансування здійснюється за рахунок урядових бюджетних програм, а не споживачів продукції сільськогосподарського виробництва. Виявлено невизначеність цілей і стратегії вітчизняної аграрної реформи. Окреслено головну причину недосконалої стратегії розвитку вітчизняної аграрної сфери – відсутність концепції та механізму державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектора. Обґрунтовано низький рівень уваги з боку державної влади до ресурсного потенціалу сільського господарства. Встановлено, що існуюча практика господарювання в рослинництві призводить до погіршення стану ґрунтово-кліматичних умов. Це обумовлює необхідність пошуку нових підходів до формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано незадовільних стан основних засобів, що використовуються у сільському господарстві, та їх вплив на урожайність сільськогосподарської продукції. Розглянуто хронологію трансформації системи державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі США. Встановлено наявність постійних цілей сільськогосподарської політики. Охарактеризовано основні типи сільськогосподарських підприємств в США: індивідуальні ферми, сімейні партнерства і сільськогосподарські корпорації. Встановлено спрямованість американської системи на посилення впливу державного регулювання з метою забезпечення умов ефективного використання ресурсного потенціалу. Визначено основні недоліки вітчизняної аграрної політики та запропоновано напрями її удосконалення.

Висновки. На сьогодні не існує альтернативи активному державному регулюванню, направленому на формування, відновлення та використання ресурсного потенціалу вітчизняного аграрного сектора. У зв’язку з цим необхідно забезпечити оптимальну структуру ринкових і суспільних важелів впливу на ресурсний потенціал. Даний вплив має бути комплексним і безперервним для досягнення встановленої мети.

Ключові слова: ресурсний потенціал, механізм, сільськогосподарське підприємство, продуктивність, аграрний сектор, аграрна політика, стратегія, аграрна реформа.

Література

1. ІльчукО. М. Наукові засади державного регулювання аграрної сфери в умовах підвищених ризиків. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2013. Вип. 181(4). С. 193-199.
2. Бурачек І. В., Михайленко Н. В. Сучасний стан та перспективні напрями розвитку сільського господарства в Україні. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. № 21. С. 134–137.
3. Вініченко І. І., Сорока Ю. О. Ефективність використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 22. С. 34-37.
4. Горшков М. А. Управлінський зміст ресурсного потенціалу аграрного сектору. Вісник Хмельницького національного університету. 2013. Т. 2. № 4. С. 66-70.
5. Клокар О. О. Ресурсний потенціал аграрного сектора економіки: теоретичні та практичні аспекти дослідження його ефективного відтворення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Вип. 5. Ч. 1. С. 183-188.
6. Коренюк П., Чмуленко Н. Методика оцінки ефективності використання та відтворення продуктивних угідь сільськогосподарських підприємств. Економіст. 2012. №1. С. 47-50.
7. Кужель В. В. Потенціал підприємств аграрної сфери: сутність, структура, тенденції нарощення. АгроСвіт. 2013. № 13. С. 47-50.
8. Лозовський О. М., Горшков М. А. Взаємозв’язок факторів і показників відтворення ресурсів аграрного сектора. Економіка: реалії часу. 2016. №1. С. 107-113.
9. Піняга Н. О. Вивчення потреби ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств системним підходом. Агросвіт. 2013. № 9. С. 62-64.
10. Ходаківська О. В., Шпикуляк О. Г., Супрун О. М. Інститути «зеленої економіки» у забезпеченні сталого розвитку агросектору: теоретичний вимір. Бізнесінформ. 2017. № 7. С. 13-18.

Статтю було отримано 10.05.2019