УДК: 330.313

DOI: https://doi.org/10.36887/2524-0455-2023-4-9

Пєчка Сергій Сергійович,
аспірант,
Одеський національний технологічний університет,
https://orcid.org/0000-0003-2688-2729

Агропромисловий комплекс є однією з найважливіших галузей економіки. Системні зміни сучасного суспільства значною мірою вплинули на агропромислові підприємства. Ці зміни мають двосторонній характер. З одного боку, технічне переоснащення підприємств і цифровізація сільського господарства сприяють розвитку галузі, а з другого – вимагають перегляду, активізації та використання її ресурсного забезпечення. Ресурсний потенціал включає комплекс усіх матеріальних і нематеріальних ресурсів, які сукупно забезпечують досягнення високих стабільних економічних показників. Тут важливо розуміти, що у ресурсний потенціал регіону загалом чи окремо взятого підприємства входять як ресурси, використовувані у конкретний час, так і ресурси, що у стані пасиву. Ресурси, які споживаються в сільськогосподарському виробництві, усе частіше розглядаються не з практичних позицій їх використання, а зі стратегічних аспектів їх можливого відтворення та збереження для майбутніх поколінь. Стійкий розвиток підприємств агропромислового комплексу визначається багатьма чинниками, а ресурсний потенціал – лише один з них. Проте грамотне розпорядження ресурсами є запорукою успішного функціонування підприємства. Актуалізація диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах посилюється з огляду на те, що вона є дієвим інструментом управління економічним розвитком з урахуванням особливостей сільського господарства, зокрема пов’язаних з його сезонністю, сприяє повноцінному використанню ресурсного потенціалу, посиленню фінансової синергії, зростанню конкурентоспроможності підприємства. Диверсифікація діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки дозволяє знижувати ризики необґрунтовано високих витрат і гнучко реагувати на структуру попиту, що змінюється, зберігати потенціал організації та виробничі потужності. Особливістю диверсифікації для сільського господарства є можливість пристосуватися до мінливих умов сільськогосподарського ринку і навіть впливати на нього. Визначаючи напрями диверсифікації сільськогосподарського виробництва, необхідно враховувати специфіку земельних ресурсів, родючість ґрунту, природно-кліматичні умови, активність споживачів, цінові категорії продуктів харчування.

Ключові слова: ресурси, потенціал, диверсифікація, виробництво, аграрний сектор.

Література.

1. Нікітченко С. Диверсифікація як стратегія сталого розвитку аграрних підприємств. Економічний аналіз. 2022. Том 32. No 4. С. 58-67. DOI: https://doi.org/10.35774/econa2022.04.058.
2. Ilchuk M., Nikitchenko S., Sytnyk O., Pavlenko V. Diversification of entrepreneurial activities in the agricultural sector of Ukraine’s economy in the post-war period. Економіка АПК. 2023. Випуск 30. № 4. С. 25-35.
3. Ukraine has the second largest area globally of land controlled by foreign investors. URL: https://landmatrix.org/.
4. Центр экологических инициатив Ecoaction, Влияние войны России против Украины на состояние почвы страны: результаты анализа. Ecoaction, Ecoaction. 2023.
5. Третяк А.М., Третяк В.М., Третяк Н.А. Інституціональне середовище щодо організаційних структур управління земельними ресурсами та землекористуванням. Економіка та держава. 2021. № 9. С. 24-30.
6. Сільське господарство України. 2022. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/.
7. Діяльність підприємств. 2020. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/.
8. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/.
9. Стан фінансування АПК. URL: https://minagro.gov.ua/.

Статтю було отримано 12.11.2023